Що таке дирофіляріоз?
Дирофіляріоз - це небезпечне паразитарне захворювання, що викликається дирофіляріями - тонкими ниткоподібними круглими гельмінтами.
Зараження людини відбувається через укуси комарів, заражених інвазійними личинками дирофілярій. Джерелом зараження комарів зазвичай є заражені паразитом домашні собаки, а також кішки, рідше дикі тварини.
За даними аналізу епідеміологічної ситуації, у 2016 році дирофіляріоз місцевого характеру виявлявся на 20 адміністративних територіях України, де було зареєстровано 111 випадків За останні 10 років найбільше хворих на дирофіляріоз, від числа всіх виявлених, було зареєстровано у м. Києві –138 та областях: Дніпропетровській – 156, Донецькій – 149. В нашому регіоні останній випадок захворювання зареєстровано в 2015 році.
Зазвичай людина заражається при проведенні сільськогосподарських робіт, під час відпочинку на природі і в інших місцях, де є значні популяції комарів і заражені тварини.
Комар є основним, але не єдиним розповсюджувачем захворювання: описані поодинокі випадки інвазії після укусів кліщів, вошей і бліх.
Проблема дирофіляріозу обумовлена широкою циркуляцією збудника в природному середовищі і відсутністю належних заходів по виявленню і дегельмінтизації заражених тварин (домашніх собак і кішок).
Більший ризик зараження існує в певних групах людей, що мають безпосередній контакт з переносниками дирофіляріозу - комарами. До групи ризику входять:
- рибалки, мисливці, городники;
- власники тварин (собаки і кішки);
- особи, що проживають поблизу водоймищ;
- любителі туризму.
Існує сезонність найбільшого зараження личинками дирофілярій - весняно-літній період.
Інкубаційний період (з моменту укусу комара до появи перших симптомів) може тривати від 30 днів до декількох років і залежить від стану імунної системи людини і швидкості росту паразита.
Зазвичай в організмі людини паразитує одна особина.
Через кілька днів після укусу зараженим комаром на місці укусу виникає невелике ущільнення розміром з просяне зерно, іноді супроводжується свербінням. Незабаром свербіж і ущільнення можуть зникнути, проте в подальшому ущільнення з'являється знову і збільшується, досягаючи діаметра 0,5-4,0 см. Шкіра над ущільненням зазвичай має незначне почервоніння, іноді відзначається помірна набряклість.
Приблизно через 6 місяців після зараження паразит досягає максимальних розмірів (до 25-30 сантиметрів). В абсолютній більшості випадків паразити знаходяться під шкірою або слизовими оболонками, хоча зустрічаються повідомлення про поразку легенів і серця.
Форми дирофіляріозу:
a) Шкірна форма досить часто зустрічається у людини. У місці проникнення личинки (воно збігається з місцем присмоктування кровоссального комахи) з'являється дрібне ущільнення, болюче на дотик. Близько половини хворих скаржаться на переміщення (міграцію) самого паразита під шкірою. Тобто протягом доби ущільнення змінює місце розташування на 10-30 см, причому на попередньому місці воно повністю зникає. При шкірній формі пацієнти скаржаться на відчуття повзання паразита, ворушіння в різних ділянках тіла, але завжди всередині самого вузла, а також відчуття мурашок по тілу, що більше пов'язано з неврозом. Перебіг хвороби при шкірної формі хвилеподібний, тобто періоди загострення змінюються періодами спокою. Надалі за відсутності лікувальної допомоги всередині вузла може сформуватися абсцес, при якому з'являються сильні смикаючи болі в області вогнища, почервоніння шкіри над ним. Іноді при сильних розчісуваннях вузол може розкритися, і паразит виходить назовні;
б) Очна форма також часто зустрічається у людини (50% всіх випадків). Саме при цій формі пацієнти швидше звертаються за медичною допомогою. Паразит локалізується під шкірою повік, іноді під кон'юнктивою ока, рідше в самому очному яблуці. У пацієнта відчуття стороннього тіла в оці, набряк і почервоніння повік, болючість при здійсненні рухів очами, неможливість повністю підняти повіки, рясна сльозотеча, свербіж у ділянці ураженого ока. Гострота зору залишається незмінною. Також як і при шкірної формі, при очній пацієнти скаржаться на відчуття ворушіння в області ураженого ока. Місцево - під шкірою повік з'являється невелике пухлиноподібне утворення або вузлик, а при огляді кон'юнктиви можна побачити саму дирофілярію. При ураженні очного яблука можлива поява роздвоєння, опуклість очей.
При будь-який з форм дирофіляріозу більшість хворих пред'являють і загальні скарги - слабкість, дратівливість, неспокій, порушення сну, головні болі.
Іншими симптомами захворювання можуть бути нудота, підвищена температура, сильні болі в місці локалізації гельмінтів.
Клінічний діагноз ґрунтується на клінічних проявах, які у людей дуже різноманітні і пов'язані з локалізацією паразита - від ураження органу зору до ураження статевих органів.
Єдиним візуальним методом діагностики є самоогляд хворих, проте він часто виявляється малоефективним. Залежно від локалізації гельмінта хворі звертаються до лікарів різного профілю: хірургів, онкологів, окулістів, отоларингологів, інфекціоністів, терапевтів та інших. В результаті після первинного прийому хворим виставляють клінічний діагноз, не пов'язаний з паразитарної етіологією а саме: атерома, флегмона, фіброма, фурункул, кіста, пухлина і так далі.
Діагноз дирофіляріозу іноді встановлюють на операційному столі, коли живий гельмінт виходить назовні самостійно або видаляється хірургом з тканини при її ревізії або випадковому розрізі порожнини ураженого вузла.
Прогноз захворювання умовно сприятливий при своєчасній діагностиці та адекватному лікуванні захворювання повністю виліковується, працездатність повністю відновлюється. Токсико-алергічні реакції у людини при дирофіляріозі зазвичай не розвиваються навіть при тривалому терміну інвазії. Інтоксикація виникає лише в разі загибелі паразита або при нагноєнні інфільтрату.
Щоби уникнути зараження необхідно:
- застосовувати засоби індивідуального захисту від комарів та інших комах (репеленти, захисний одяг);
- проводити лікування домашніх собак і кішок від гельмінтів.
При перших проявах захворювання необхідно звернутись до лікаря.
Слід пам’ятати, що своєчасне звернення до лікаря та лікування убезпечить Вас від ускладнень.
Завідувач відділом організації
епідеміологічних досліджень Л.Г.Севастьянова