Реабілітаційний період після ампутації верхньої кінцівки та встановлення протеза – довгий багатоетапний шлях, під час якого пацієнт повинен не тільки навчитись керувати штучною рукою, але й психологічно адаптуватись до нового стану.
Як саме буде проходити відновлення, залежить від того, яка конструкція буде встановлена – косметична або робоча, а також від рівня ампутації. Тому для початку варто про те, якими бувають протези верхньої кінцівки та чим вони відрізняються одне від одного дізнатись більше.
Ми ж розповімо, з яких етапів складається процес адаптації та чого пацієнту варто очікувати від кожного з них.
Етап 1 – допротезна підготовка
На цій стадії фактично закладається фундамент під подальше протезування, а саме:
- формується післяопераційна кукса;
- проводиться десенсибілізація – масаж засобами різної жорсткості для привчання чутливих текстур кукси до дотиків;
- призначається дзеркальна терапія для усунення фантомних болів.
Паралельно майстер знімає мірки та виготовляє тимчасовий протез верхньої кінцівки.
Етап 2 – адаптація до конструкції
Пацієнту потрібен час для того, щоб звикнути до ваги протеза. Тому починають його носіння з 15-20 хвилин, роблячи декілька таких сеансів на добу та поступово збільшуючи їх тривалість. При цьому протезист спостерігає за тим, чи підходить куксоприймач, чи потрібна корекція.
В цей період у пацієнта часто виникають проблеми зі шкірою – подразнення, натирання, висипи тощо. Це природно, оскільки кукса всередині гільзи активно пітніє. Щоб мінімізувати дискомфорт, лікарі радять користуватися антиперспірантами, тальками, присипками. І просто чекати: з часом шкіра адаптується й подібні прояви зменшаться або припиняться.
Етап 3 – ерготерапія
До неї слід приступати після встановлення постійного протеза. Це – тривалий, складний, але цікавий та насичений етап, під час якого пацієнт навчається керувати штучною рукою.
Для тих, хто носить механічний тяговий протез, ерготерапія полягає в опануванні керування тросами за допомогою м’язів плечового поясу. Володарі біонічних конструкцій навчаються роботи с датчиками, правильному напруженню м’язів, а на більш пізніх етапах – різним хватам та стисканням.
Пацієнтам, яким встановлено косметичний протез руки, проходити ерготерапію не потрібно, оскільки пасивна конструкція не передбачає управління нею.
Етап 4 – побутове пристосування
На даній стадії пацієнта готують до самостійного життя та самообслуговування. Для досягнення повного успіху йому необхідно навчитися:
- притримувати штучною кінцівкою предмети під час виконання певних дій – миття посуду, приготування їжі, прибирання;
- якщо конструкція протеза дозволяє – навчитись працювати з клавіатурою, сенсорним екраном, а також писати, одягатись, застібати ґудзики, блискавки, липучки тощо;
- психологічно налаштуватись на виконання максимального обсягу дій обома руками.
За потреби на цьому етапі приділяють увагу й майбутній професійній діяльності із використанням протеза.
Описаний алгоритм є ідеальним. В теорії він займає від 3 до 6 місяців. Проте на практиці не завжди все виходить бездоганно. Часто пацієнти стикаються із так званим ефектом плато, коли здається, що прогрес відсутній. Вкрай важливо в цей період продовжувати тренуватися за складеним фахівцем алгоритмом та графіком. А для підтримки позитивного настрою – більше гуляти на свіжому повітрі, достатньо спати, правильно харчуватися та не втрачати віру в те, що процес відновлення завершиться успішно.