У Добропіллі відбулася мистецька зустріч «Символічна мова української вишивки»

Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих народних умільців, а й скарбниця вірувань, обрядів, духовних прагнень, інтелекту українського народу.

22 травня в читальному залі Центральної міської бібліотеки відбулася мистецька зустріч «Символічна мова української вишивки», організована методичним відділом Централізованої бібліотечної системи, яка дала змогу насолодитися і українським фольклором і українською вишивкою.

В ході зустрічі методист бібліотечної системи Д.В. Черкашина розкрила гостям суть такого масштабного і споконвічного явища, як вишивка. Прозвучали основні принципи вишивання як виду декоративно-ужиткового мистецтва, види вишивки.

Велику роль було відведено символізму та сакральному значенню кожного з візерунків, якими оздоблювалися різні види рушників та сорочок, семантиці використаних кольорів. Гості почули вичерпну інформацію про геометричні та рослинні орнаменти, зооморфні та антропоморфні образи. Хрест і сварга, калина і виноград, голуби та павичі, зірка Алатир та Берегиня – найсильніші оберегові символи про які йшла мова.

Важливою була розповідь про регіональні відмінності у вишивці, адже культурні особливості різних областей завжди впізнавані. Так, вишивка Закарпаття вирізняється геометричними мотивами і теплими кольорами у виконання, а вишивка Слобожанщини та півдня України славиться використанням рослинних мотивів та поєднанням червоного та чорного кольорів.

Музичний колорит заходу був створений гостями – С.В. Каширською, яка виконала пісню «Мамині рушники», та зразковим театром народної пісні «Берегиня» під керівництвом Л.Є. Хоружий. Колектив виконав старовинні народні пісні «Там, за млином», «Ой, там, на горі», «Ой, у лузі, та й ще при березі», «Сухая верба», «Чорні очка».

Вишивка – це яскравий прояв культури та мистецтва, наша історична спадщина. Це не просто окраса, а ряд канонів, традицій, вірувань та символів, які ми маємо передавати від покоління до покоління.